Ціною життя та здоров’я вони врятували світ

14 грудня відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який офіційно введений Президентом України в 2006 році. Цей день вибраний не випадково, адже саме 14 грудня 1986 року прийнято в експлуатацію «саркофаг» (комплекс захисних споруд) над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Старому укриттю вже більше тридцяти років. Термін служби цього об’єкта закінчився ще десять років тому. І ось, 30 листопада нинішнього року, над четвертим енергоблоком було встановлено новий захисний саркофаг «Укриття-2».

Очікується, що воно дозволить демонтувати сам четвертий енергоблок. Для цього всередині нову арку обладнали системою кранів, які допоможуть дистанційно регулювати і розбирати старий саркофаг. За оцінками фахівців, всередині старого укриття, знаходиться не менше 180 тонн радіоактивного палива в різному стані і близько 30 тонн пилу, що містить трансуранові елементи. До речі, Чорнобильську АЕС остаточно закрили 15 грудня 2000 року, але процес виведення її з експлуатації, згідно з графіком, повинен закінчитися тільки в 2064-му.

Напередодні пам’ятної дати «АВ» вирішив поділитися спогадами наших земляків, які ціною власного життя і здоров’я врятували планету від ядерної катастрофи.

У числі перших побували на ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції Павло Бервененко, Олександр Остапенко, Вадим Черкун, Володимир Осьмуха, який брав участь у створенні тунелю під атомний реактор. Серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС - Олександр Половіченко, Валерій Абрамчук, Леонід Горлач, Сергій Дибуляк, Василь Кравцов, Віктор Федоров, Володимир Присяжнюк, Таїсія Хорошун, Юрій Саруханян і багато інших.

Олександр Половіченко за покликом уряду разом з сотнями своїх співвітчизників, ризикуючи здоров’ям і життям, відправився на ЧАЕС, щоб врятувати світ від розбурханого атома:

- Враження від побаченого було гнітюче: порожні села, хутора, військова техніка на дорогах... Подекуди на узбіччі були кинуті машини, які вже не можна було застосовувати в роботі через радіацію (в цей час ще не було майданчиків, де їх складували). Я в 1986 році був командиром окремої роти пожежогасіння на Чорнобильській АЕС. Крім гасіння пожеж, ми контролювали в’їзд автотранспорту в зону радіації, демонтували і приводили в порядок обладнання на атомній станції, обслуговували транспорт на виїзді із зараженої зони - якщо було перевищення дози опромінення, обробляли хімікатами та ін. Безумовно, здійснювався контроль рівня радіації навколишнього середовища і стану здоров’я ліквідаторів. І тих, хто набрав допустиму кількість рентген, виводили із зараженої зони, на їх місце присилали інших. Мені, як втім, і багатьом іншим, чекати заміни довелося два тижні, хоча за станом здоров’я вже не можна було перебувати в цій небезпечній зоні. Але тоді, в тій екстренній ситуації, про це ніхто не думав.

Сергій Дибуляк у віці 31 року був командиром взводу на ліквідації аварії в Чорнобилі в 1987 році, його автобатальйоні займався в основному ремонтом і обробкою техніки:

- До сих пір з жахом згадую вмить спорожнілий красень-Прип’ять, покинуті села, будинки, квартири, де зовсім недавно вирувало життя, лунали дитячі голоси, сміх... Тепер життя тут завмерло назавжди. Моторошно на все це було дивитися.

Валерій Абрамчук займався дезактивацією і дегазацією приміщень на атомній станції:

- На все життя запам’ятав почорнілий від ядерного вибуху ліс, голі дерева, вразила зловісна тиша навколо - там птахи не співають, не видно домашніх тварин, все ніби вимерло... Трагедія Чорнобиля - одна з найстрашніших. Це урок для всього світу.

Проходять роки. Але трагедія в Чорнобилі досі відгукується в долях людей - спадковими хворобами дітей, відходом з життя близьких... Однак її наслідки могли б бути ще страшніше, якби наші співвітчизники більше чверті століття назад не проявили громадянську мужність, рятуючи світ від ядерної катастрофи. І яким би сумним не був зараз цей день, 14 грудня буде звучати привітання на адресу людей, які вийшли на бій з невидимим, але страшним ворогом, який колись називали «мирним атомом».

Ми шануємо і пам’ятаємо героїв-ліквідаторів наслідків вибуху на ЧАЕС. Довгих років життя вам, шановні чорнобильці! Щиро бажаємо кожному з вас міцного здоров’я і довгих років життя, благополуччя вам і вашим близьким! Низький уклін вам!

На фото: Олександр Половіченко