У боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 28 лютого 2024 року загинув піхотинець 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха солдат Дмитро Кисельов.
Дмитро народився 13 липня 1982 року в місті Українськ Донецької області. Там він провів юні роки свого життя.
Покликанням чоловіка була хімія, тож він закінчив Слов’янський педагогічний інститут і став справжнім фахівцем у цій галузі.
Згодом Дмитро Кисельов переїхав до Авдіївки, де влаштувався на Авдіївському коксохімічному заводі. Саме на роботі він познайомився з місцевою дівчиною, з якою невдовзі одружився і створив сім’ю: в родині Кисельових народилась донька.
Спочатку молода пара отримала кімнату у гуртожитку, а згодом вони придбали власне житло - омріяну квартиру.
Понад 17 років Дмитро Кисельов працював на АКХЗ за фахом - газівником коксових печей. Дружина Дмитра Тетяна каже, що Авдіївка стала для нього по-справжньому рідною: з цим містом він повʼязував своє майбутнє. Але війна вигнала родину коксохіміка, як і тисячі авдіївських сімей, із власної домівки. Кисельови змушені були переїхати до іншого, відносно більш безпечного регіону - на Дніпропетровщину. В Кривому Розі Дмитро знайшов роботу за спеціальністю, але закріпитись на новому місці не встиг. 14 липня 2022 року, наступного дня після досягнення чоловіком 40-річчя, його мобілізували.
Служив він на різних напрямках фронту. У складі 53-ї ОМБр захищав рідну Авдіївку. 16 лютого 2024 року українські війська вийшли з міста і підрозділ Дмитра перемістився до села Тоненьке Покровського району. Менш, ніж за два тижні, 28 лютого 2024 року ворожий дрон вразив бойову машину піхоти, в якій в той час перебував чоловік. Від отриманих травм Дмитро Кисельов загинув на місці.
«Останнім часом, буквально за кілька місяців перед смертю, чоловік був у дуже пригніченому стані. В розмовах він майже нічого позитивного не розповідав. Казав, що війна - це дуже страшно, коли ти бачиш загибель і каліцтва побратимів поруч з тобою… Він дуже любив свою доньку і на питання «Як ти?» відповідав: «руки-ноги цілі» або «поки що батько живий»… Після війни він мріяв стати лісником і жити з родиною у лісі, щоб поменше бачити людей… Такий важкий стан у нього був тоді», - пригадує дружина Тетяна.
У Дмитра Кисельова залишились батьки, дружина, донька і брат.
Поховали захисника із почестями на міському цвинтарі в Українську Селидівської громади Покровського району.
Вічна пам’ять Герою!
