«Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Припʼяті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч.
Аби зменшити кількість багажу та не викликати ажіотаж, людям сказали, що за три дні вони зможуть повернутися додому. О 13:50 жителі зібралися біля під'їздів будинків, а від 14-ої почали прибувати автобуси. О 16:30 евакуацію населення з міста закінчили. Вивезли 44,5 тисячі осіб. У Прип’яті залишилося 5 тисяч, які були залучені до невідкладних робіт.
До 6 травня евакуювали понад 115 тисяч людей із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження, до якої увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області (там розташована електростанція, міста Чорнобиль і Припʼять), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Сотні невеликих селищ, що опинилися в центрі забруднення, зрівняли з землею бульдозерами». (За матеріалами Українського інституту національної пам’яті).
Події, пов’язані з евакуацією з чорнобильської зони, в яких було багато темних сторінок, втрати і болю, знайшли відображення в творчості багатьох митців.
Ця тема знайшла відгук і в творчості Людмили Родіонівни Огнєвої (за освітою радіофізик, за покликанням громадська діячка, журналістка, дослідниця й майстриня. Була головою Донецького відділу «Союзу Українок», заступником директора громадського музею «Смолоскип» в Донецьку.
Одним з наймасштабніших проєктів донецької майстрині став проєкт «Пам’ять на життя» – орнаменти вишиття з сіл Чорнобильської Зони відчуження. Відновлення вишивок покинутих сіл Чорнобильської зони стало можливим за підтримки донецького мецената, ветерана-чорнобильця Віктора Тупілка. За зразками, що їх із ризиком для життя знаходили в радіоактивній зоні добровільні «сталкери», згодом було відновлено цілий пласт народної культури, здавалося б, назавжди втрачений. Вишивки відтворювали близько двадцяти п’яти майстринь з Донеччини та інших областей України.
Колекцію склали два десятки зображень. Зверху вишивки знаходився так званий семплер зі зразками вишивки конкретного населеного пункту. Нижче – чорний квадрат, що символізує землю, апокаліптична восьмикутна «зірка Полин», що принесла катастрофу, колючий дріт «зони відчуження», а поверх – хрест, створений на основі орнаментів, притаманних тому чи іншому селу, як невмируща надія відродження.
Чорнобильська виставка «Пам’ять про життя» проїхала всією Україною, а також була презентована в Мюнхені та Парижі – і всюди вона викликала щире зацікавлення і науковців, і митців, і жителів втрачених сіл, і тих, хто ліквідовував аварію на ЧАЕС.
Відділ культури
