Після майже трьох місяців окупації українські військові звільнили місто, яке вже тоді мало ключове стратегічне значення: контроль над Авдіївкою відкривав підступи до Донецька, Ясинуватої, Горлівки та важливої транспортної артерії Донецьк – Горлівка.
Операція розпочалась 28 липня, а до кінця 30 липня над міською радою знову замайорів синьо-жовтий прапор. Попри щільний вогонь противника, українські підрозділи виконали завдання без бойових втрат під час самої операції звільнення.
«Позавчора ввечері взяли Авдіївку. Командував операцією безпосередньо комбриг 93-ї. Героїчний мужик і мій побратим. Ось з таких Полковників і має формуватися генеральський корпус...
Зайшли в Авдіївку з боєм. Взяли під контроль адмін. будівлі. Закріпилися. Вночі - невеликі перестрілки. Трохи накривали нас мінами.
Зранку підняли державні прапори над містом і пішли на зачистку. Допомогли армійцям виставити блоки...
Зворушили зустрічі з місцевими жителями. Нас обнімали, цілували, дякували за звільнення. Коли дізнавалися, що ми з «Правого сектора», спочатку був позитивний шок, а потім знову сльози вдячності. Кремлівська пропаганда постаралась…» – згадував Дмитро Ярош.
Тоді ще ніхто не знав, що слово «Авдіївка» стане символом незламності. Що місто, розташоване за кілька кілометрів від тимчасово окупованого Донецька, майже десять років стримуватиме російську навалу. Що його промзона увійде до військових підручників, а коксохімічний завод стане символом стійкості не менше, ніж його захисники.
Історик Тімоті Снайдер писав: «Історія не повторюється, але вона навчає». Історія Авдіївки навчає, що свобода ніколи не є даністю. Її доводиться відстоювати щодня: іноді зі зброєю в руках, іноді залишаючись у рідному місті під обстрілами, іноді просто не дозволяючи стерти пам'ять.
День 30липня 2014 року став днем, який переконав світ в тому, що навіть місто на самому краю фронту може залишатися символом української державності, стійкості громади та боротьби за свободу.
«Коли наша бригада формувалася, на багатьох її документах і шевронах вказувалася назва цього міста. Тому Авдіївка — це вже маленька батьківщина нашої бригади. Можна сказати, наше ППД (пункт постійної дислокації – «Н»). Це дім, із яким весь час становлення бригади пов’язаний», – заступник командира розвідувального взводу 110 ОМБр на позивний «Історик» згадує місто, яке обороняв разом із побратимами.
Сьогодні, коли Авдіївка перебуває під тимчасовою російською окупацією, 30 липня набуває ще глибшого змісту. Це день пам'яті про перемогу, яка довела: Авдіївка була, є і залишається українським містом, а її історія – це історія людей, які обрали свободу і заплатили за неї надзвичайно високу ціну.
Історія міст вимірюється не лише датами. Вона вимірюється рішеннями людей. 30 липня 2014 року Авдіївка стала містом, яке не скорилося. Саме тому сьогодні, коли її вулиці понівечені війною, а саме місто тимчасово окуповане, день визволення залишається не лише сторінкою минулого. Він нагадує, ким була Авдіївка, за що боролася і чому її історія є частиною історії української свободи.
«В Авдіївці були мурали Степану Бандері, Роману Шухевичу. Саме в цьому місті приймала присягу воїнів УПА, легендарна 1- ша Окрема штурмова рота ДУК «Правий сектор» під командуванням Героя України Да Вінчі. Російські окупанти за допомогою тисяч снарядів і бомб знищили місто. Вони не жаліли десятків тисяч своїх солдатів, які лягли при штурмі міста, вони не жаліли цивільних людей, які ховалися в підвалах. Тільки заради цього ми повинні знищити окупантів, щоб повернути пам'ятні місця нашій країні,» – ділиться спогадами Михайло Ухман, воєнний журналіст, режисер.
Росія може ілюзорно тимчасово контролювати територію, але не може привласнити місто, яке століттями творили його люди. Авдіївка залишається частиною України у міжнародно визнаних кордонах, у пам'яті своїх жителів, у назвах вулиць, у родинних історіях, у прапорі, який уже одного разу повернувся і замайорів над містом. І так само, як це сталося 30 липня 2014 року, обов'язково настане день, коли Авдіївка знову зустріне своїх захисників-визволителів. Бо повернення українських міст – це питання часу.
Авдіївко, ми повернемось до тебе!
Доземний уклін всім захисникам, які виборюють Незалежність України!
Вічна пам'ять Героям, які загинули на фронтах Війни за Незалежність України!
Відділ культури
