Дитяча допитливість може відкрити «малий центр світу» там, де дорослі часто бачать лише звичайне місто, село, вулицю чи стару річ. Дитина запитує: хто це створив, чому робили саме так, що означає цей орнамент, звідки походить рецепт, яку історію приховує будинок? І через ці прості запитання відкривається цілий світ – історія людей, родинні традиції, ремесла, місцеві легенди та жива пам’ять громади.
В перший день подорожі юні дослідниці живої спадщини знайомились з алгоритмом проведення інтерв’ю з носительками спадщини; послухали розповідь про те, що треба зробити всім нам, щоб спадщина жила; познайомились з дорученням-завданням для дослідниць від пані Валентини Дем’ян і склали план першого в житті дівчат дослідження.
І в цей же день знайомились з технікою вибійки. Пані Оксана, майстриня з багатолітнім досвідом, розповіла історію про те, що вибійка була не лише способом зробити тканину красивою. Вибійка розповідала, звідки походить людина, що вона любить і які образи береже. У повторенні орнаменту звучав ритм життя: зерно проростає, квітка розкривається, птах повертається додому, а покоління продовжує покоління. Під час інтерв’ю з пані Оксаною Даша Гормілова і Даша Іваннікова ставили глибокі запитання, через які ближче знайомились і з майстринею, і з давнім мистецтвом, яке в сучасному світі має не так багато послідовників.
А завершила день мандрівка до водоспаду.
Таким був початок дослідницької мандрівки. Дитяча допитливість не просто допомагає побачити малий центр світу – вона фактично його створює. Адже центром світ стає там, де ми уважно дивимося, ставимо запитання, слухаємо людей і відчуваємо: це місце має свою історію, а тепер і я є її частиною.
